Ебанный! Я просто не знаю, как это произошло, но я таки купил закладки на бутират и отправился на автостоп в Москву. Да, я знаю, это не самая разумная идея, но у нас, химиков, логика работает по-своему. У нас все на уровне
трипов!
Вижу я драчи московские, крутые такие с дредами, и говорю им: "Красавцы, давайте я вас обрадую! У меня убойный бутират, который нахлобучило! Хочешь потом на траву пересесть?". Они, конечно, нашу пасть рыжую разинули, ведь они, как разбирающиеся химики, понимают, что такая штука не часто встречается.
Что сказать, не каждый день можно взять и автостопом прокатиться до Москвы, особенно если еще и с полным рюкзаком ешек. Вот такие химические эксперименты. Хочешь пережить настоящие ощущения - погружайся в опасность.
Опасность. Да, это слово мне нравится. Оно так звучит по-настоящему мужественно. И вот я, сидящий на обочине дороги и поджигающий джоинт, чувствую себя настоящим
химиком опасности. Как говорится, ежику понятно, что такая дерзкая поездка - это просто вызов судьбе.
Интересно, что в голове происходит, когда находишься в состоянии наркотического опьянения? Я и сам себя часто задаю этот вопрос, но ответа не нахожу. Мне лишь известно, что когда
нахлобучило закладки начинают действовать, все оживает и меняет свои цвета. Я вижу цветные змейки, как наркоман из "Зазнайки", но это не страшно. Это всего лишь трипы.
Итак, возвращаемся к моей автостопной прогулке. Приехал автобус, который меня, этого химика-наркомана, попутчика, повезет до столицы. Нахожу свободное место, сажусь, и начинаю рассматривать пассажиров. Нашел я одну девицу, вроде ничего, и предлагаю ей мои услуги: "Давай после Москвы сходим в парк, я привезу немного травы".
Думаю, тут нужно поменять форму рассказа. Итак,
Я: "Че, брат, хочешь завариться?"
Девица: "Ты сошел с ума? Я ни с кем не завариваюсь!"
Я: "Тебе одной будет скучно в Москве. Ну, давай, хоть пару дней потусуемся, нарисуем туманы".
Девица (моргая глазами): "Туманы? Что ты имеешь в виду?"
Я: "Ну, там, в палаточном лагере! Знаешь, трава, природа, волшебство".
Девица (продолжает моргать глазами): "Ты знаешь, что ты сейчас говоришь?"
Я (улыбаясь): "Да не переживай, я просто нашел пару ешек, и будет нам по-веселому".
Но в ответ на мои предложения я услышал лишь недоумение и отказ. Ну ладно, не выберешь, значит, поеду в Москву сам.
И вот я в Москве, в полной растрепанности и с чемоданчиком закладок бутирата. Уже поначалу я понял, что Москва - это совсем не та столица, в которую я привык. Здесь люди, как муравьи, всегда куда-то бегут, и никто не обращает внимание на других. Но я не обращаю на это особого внимания. Ведь я схватил с собой драч, и все проблемы решаются.
Итак, я уже на центральной улице города, все вокруг крутятся и суетятся, а я сижу на скамейке, пытаюсь познакомиться с местными. Но как бы я не пытался, все мои попытки ударяются о стену равнодушия. Все в Москве такие заносчивые, словно у них тут и без меня все есть.
Так что я решаю отправиться на свою последнюю закладку - бутират. Разные идеи прокатывают в голове, и я решаю найти самый убойный клуб в городе. Итак, на мой взгляд, ночь в Москве - это время, когда все веселья начинается, именно поэтому я выбираю себе эту пору.
Уже внутри клуба, на танцполе, я забываю о всех проблемах и просто наслаждаюсь этим трипом. Все вокруг кружится, пританцовывает и смеется. Я чувствую, что становлюсь частью этой ночи, этого города, этого
химикового мира.
Итак, кто бы мог подумать, что такая маленькая поездка автостопом может привести меня к такому невероятному приключению. Вот такие дела, друзья! Вот такая была моя поездка с закладками, драчами и трипами. Жизнь наркомана-комика бывает интересной и непредсказуемой. Но я не рекомендую всем так поступать, это было слишком опасно и безрассудно. Но, если все же решитесь, не забудьте взять с собой ешки!
Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.
Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.
Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.
Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.
Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.
Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.
Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.
Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.
Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.
Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.
Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.
Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.
Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!